Гаррі, ти розмовляєш з людиною, що виховала Фреда й Джорджа.
— Е-е… так, це правда, нас у підсобці не було.
— Добре, добре, а тепер вислухаємо найгірше.
— Ну, ми пішли за Драко Мелфоєм. Скористалися моїм плащем-невидимкою.
— Чи ви мали для цього якусь особливу підставу, чи вам так просто захотілося?
— Я подумав, що Мелфой щось замислив, — сказав Гаррі, незважаючи на містера
Візлі, обличчя якого виказувало суміш роздратування й цікавості. — Він вислизнув
від матері, і я хотів довідатись чому.
— Це зрозуміло, — містер Візлі змирився з тим, що доведеться слухати. — І як?
Довідався чому?
— Він зайшов до «Борджина й Беркса» й почав діставати Борджина, щоб той допоміг
йому щось влаштувати. А ще він попросив Борджина щось для нього зберегти. Ми так