— Та що ви, нізащо… пане.
Борджин уклонився так низько, як колись, пригадав Гаррі, кланявся Луціусові
Мелфою.
— Карочє, нікому ні слова, Борджин, навіть моїй старій, усік?
— Аякже, аякже, — пробурмотів Борджин, знову вклонившись.
Наступної миті голосно дзенькнув дзвіночок над дверима і страшенно задоволений
Мелфой вийшов з крамнички. Він пройшов так близько від Гаррі, Рона й Герміони,
що вони знову відчули, як затріпотів довкола їхніх колін плащ. Борджин у своїй
крамниці закляк на місці; зникла його єлейна усмішка; вигляд у нього був
стривожений.
— Про що вони балакали? — зашепотів Рон, скручуючи видовжувані вуха.
— Не знаю, — відповів Гаррі, напружено міркуючи. — Він хоче, щоб йому щось