Мелфой уже зник не менш успішно, ніж вони самі.
— Він ішов отуди, — пробурмотів Гаррі тихесенько, щоб Геґрід, який щось мугикав
собі під ніс, їх не почув. — Пішли.
Вони подріботіли далі, зазираючи у вікна й двері крамничок, доки Герміона не
вказала на щось попереду.
— Це ж він, здається? — зашепотіла вона. — Завертає ліворуч?
— Нічого дивного, — прошипів Рон.
Мелфой озирнувся, а тоді шмигонув на алею Ноктерн і зник з очей.
— Швидше, бо загубимо його, — наддав ходи Гаррі.
— Буде видно наші ноги! — занепокоїлася Герміона, бо плащ унизу розвівався; з
роками їм ставало значно важче ховатися під ним утрьох.
— Ну то й що, — нетерпляче буркнув Гаррі, — треба спішити!