надією глянув на гостей, та не встиг промовити й слова, як Геґрід поважним
голосом попередив:
— Ми просто собі проходимо, Томе. Ти й сам, мабуть, усе второпав. Гоґвортські
справи, знаєш.
Том похмуро кивнув і знову почав протирати склянки; Гаррі, Герміона, Геґрід і
родина Візлів минули шинквас і вийшли на прохолодне маленьке подвір’я, де стояли
сміттєві баки. Геґрід своєю рожевою парасолькою вдарив по відповідній цеглині в
мурі — і там одразу утворився прохід у формі арки, за яким починалася звивиста
брукована вуличка. Вони зайшли в той прохід і зупинилися, роззираючись.
Алея Діаґон змінилася. Барвисті сяючі вітрини з підручниками заклять,
складниками настоянок та казанами тепер не впадали у вічі, заліплені величезними
плакатами Міністерства магії. Переважно ці похмурі фіолетові плакати наводили