Гедвіґа привітала Гаррі радісним ухканням зі свого сідала на шафі, а тоді
вилетіла у вікно; він знав, що вона хотіла його побачити перед тим, як вирушати
на полювання. Гаррі сказав місіс Візлі «на добраніч», одягнув піжаму й ліг у
ліжко. Відчув під наволочкою щось тверде. Понишпорив і знайшов липку
фіолетово-помаранчеву цукерку, в якій упізнав батончика-блювончика.
Усміхнувшись, він перевернувся на бік і одразу заснув.
Минуло всього кілька секунд, як здалося Гаррі, і його розбудив гарматний залп, з
яким розчинилися навстіж двері. Сівши на ліжку, він почув, як з шурхотом
розсуваються штори: в очі боляче вдарило сліпуче сонячне світло. Затуляючись
однією рукою, другою він почав намацувати окуляри.
— Шотуттаке?
— А ми й не знали, що ти вже тут! — прокричав радісний голос і хтось ударив