Слизоріг помітно стривожився. Він заламував товсті пальці й метушився,
дивлячись, як Дамблдор зав’язує дорожню мантію, а Гаррі затягує на куртці
замок-блискавку.
— Шкода, Горацію, що ти відмовляєшся від цієї роботи, — сказав Дамблдор,
піднімаючи на прощання неушкоджену руку. — У Гоґвортсі були б раді тебе бачити.
Хоч ми й дуже посилили заходи безпеки, та все одно можеш приїжджати в гості,
коли заманеться.
— Так… ну… дуже люб’язно… як то кажуть…
— Тоді бувай.
— До побачення, — попрощався Гаррі.
Вони вже підходили до дверей, коли ззаду пролунав крик.
— Добре, добре, згоден!