--==Страница 129==--

Пред Оглавл След

— Угу. Ну, так. Учителям, звісно, не можна мати улюбленців, але я її любив

найбільше. Твою маму, — додав Слизоріг у відповідь на здивований погляд Гаррі. —

Лілі Еванс. Така була розумниця. І жвава, знаєш. Чудова дівчинка. Я ще казав, що

її місце в моєму гуртожитку. А вона завжди відповідала дуже зухвало.

— А який був ваш гуртожиток?

— Я був вихователем Слизерину, — пояснив Слизоріг. — О, знов, — швидко додав

він, побачивши вираз обличчя Гаррі, і насварив його куцим пальцем, — не треба

мати до мене претензій! Ти, мабуть, у Ґрифіндорі, як і вона? Так, це передається

у спадок. Хоч і не завжди. Чув коли-небудь про Сіріуса Блека? Мусив чути… про

нього писали газети… помер кілька тижнів тому…

Наче якась невидима рука стисла серце Гаррі й міцно тримала.

— Але в школі він був великим другом твого батька. Уся родина Блеків була в

Пред Оглавл След