пояснив Фадж, ховаючи чарівну паличку в кишеню мантії. — На нашу думку, так,
найкраще зберігати таємницю.
— Чому ж тоді, — забурмотів прем’єр-міністр, — чому мене не попередив колишній
прем’єр-міністр?… Тут Фадж просто розреготався.
— Шановний пане прем’єр-міністре, а ви комусь про це скажете?
І, пирхаючи зо сміху, Фадж кинув у камін дрібку порошку, ступив у смарагдове
полум’я й зі свистом щез. Прем’єр-міністр стояв нерухомо, усвідомлюючи, що
ніколи в житті не посміє сказати про цю зустріч жодній живій душі, бо хто ж на
цілому білому світі йому повірить?
Той шок минув не відразу. Якийсь час він переконував себе, що Фадж йому просто
примарився через недоспані ночі під час виснажливої виборчої кампанії. Даремно
намагаючись позбутися спогадів про неприємну зустріч, він віддав мишку