— Бувайте, — швиденько кинув Дурслям Гаррі й подався за Дамблдором, який
затримався біля Гарріної валізи з Гедвіжиною кліткою зверху.
— Не будемо зараз обтяжувати себе багажем, — сказав він, знову виймаючи чарівну
паличку. — Я це все відішлю в «Барліг», хай нас там чекає. Але візьми з собою
плаща-невидимку… про всяк випадок.
Гаррі ледве витяг плаща з валізи, намагаючись, щоб Дамблдор не помітив, як там
усе скидано жужмом. Коли він запхнув плаща у внутрішню кишеню куртки, Дамблдор
махнув паличкою — і валіза, клітка й Гедвіґа щезли. Дамблдор ще раз махнув
паличкою — і вхідні двері відчинилися просто в холодну імлисту темряву.
— А тепер, Гаррі, вийдемо в ніч і поженемося за тією зрадливою спокусницею —
новою пригодою.