мав од вас нічого, крім зневаги, а незрідка й жорстокості. Єдина втіха — що він
бодай уник тієї жахливої шкоди, якої ви завдали оцьому нещасному хлопцеві, що
сидить між вами.
Тітка Петунія й дядько Вернон інстинктивно роззирнулися навколо, наче
сподівалися побачити, що стискають між собою когось іншого, а не Дадлі.
— Ми… погано поводилися з Дадіком? Та ви що?! — розлючено почав дядько Вернон,
але Дамблдор підняв пальця, вимагаючи тиші, і тиша запала так різко, ніби
дядькові Вернону відібрало мову.
— Чари, які я наслав п’ятнадцять років тому, забезпечують Гаррі могутній захист,
доки він може називати цей дім своїм домом. І хоч він був тут нещасний і
небажаний, хоч ви його постійно кривдили, та все ж, хай і неохоче, ви виділили
йому тут кімнатку. Ці чари перестануть діяти у ту ж мить, як Гаррі виповниться