- Наче святий, - пробурмотів він.
- Що з ним таке? - перелякано прохрипів Фред. - Струс мозку?
- Наче святий, - повторив Джордж, розплющуючи очі й дивлячись на брата. - Бачиш... я тепер просвітлений. Бо маю просвіт, Фред. Зрозумів?
Місіс Візлі заридала з новою силою. Бліде Фредове обличчя розчервонілося.
- Жалюгідно, - пирхнув він. - Примітивно! Знаючи стільки анекдотів і жартів про вухо, вибрати якийсь просвіт?
- Зате, - усміхнувся Джордж заплаканій матері, - тепер ти, мамо, нас розрізнятимеш.
Він роззирнувся по кімнаті.
- Здоров, Гаррі... ти ж Гаррі, правда?