- Причина, що Албус ніколи не говорив про Аріану, - втрутився Ельфаєс заціпенілим од хвилювання голосом, - цілком, мушу сказати, зрозуміла. Він був такий пригнічений її смертю...
- Ельфаєсе, чого її ніхто не бачив? - пронизливо крикнула Мюріель. - Чому половина з нас і не підозрювала про її існування, поки з будинку не винесли труну і не влаштували похорон? Де був святий Дамблдор, коли Аріана сиділа замкнена у підвалі? Сяяв у Гоґвортсі і чхати хотів на те, що діється у нього вдома!
- Як це "замкнена у підвалі!'? - перепитав Гаррі. - Що це означає?
Додж мав нещасний вигляд. Тітка Мюріель знову реготнула й відповіла: - Дамблдорова мати була жахлива жінка, просто жахлива, і в інших вселяла жах. Маґлівського роду, хоч, як я чула, прикидалася іншою...
- Ніким вона не прикидалася! Кендра була чудова жінка, - жалюгідно прошепотів Додж, але тітонька Мюріель не звернула на нього уваги.
- ...зарозуміла й дуже владна, з тих відьом, для яких народити сквибку - смертельне приниження...
- Аріана не була сквибкою! - прохрипів Додж.
- Це ти так кажеш, Ельфаєсе. Поясни тоді, чого вона не вчилася в Гоґвортсі! - вигукнула тітонька Мюріель. Вона глянула на Гаррі. - У наші часи сквибів воліли не згадувати. Але щоб піти на такі крайнощі, як фактично ув'язнити маленьку дівчинку в будинку і вдавати, що її не існує...