- Можна біля вас сісти?
- Прошу, прошу, - відповів Додж доволі високим, хрипким голосом.
Гаррі нахилився.
- Містере Додж, я - Гаррі Поттер. Додж аж охнув.
- Мій любий хлопчику! Артур казав мені, що ти десь тут, замаскований... я такий радий, це така честь!
У пориві радості Додж налив Гаррі келих шампанського.
- Я думав тобі написати, - прошепотів він, - після Дамблдорової... така трагедія... і для тебе теж...
Доджеві очиці раптом наповнилися слізьми.