— То був лише сон, — підбадьорливо мовив Рон. — Страшний сон.
— Дуже страшний, — визирнув Гаррі з вікна на світанкове небо. — Хіба не дивно... мій шрам почав боліти, а через три дні з'явилися смертежери, а в небі знову виник Волдемортів знак?
— Не називай... цього... імені! — просичав Рон крізь зціплені зуби.
— А пам'ятаєте, що сказала професорка Трелоні? — продовжував Гаррі, не зважаючи на Рона. — Наприкінці навчального року? (Професорка Трелоні викладала в Гоґвортсі віщування).
Переляканий вираз сповз із лиця Герміони і вона зневажливо пхикнула. — Гаррі, невже ти звертаєш увагу на те, що наговорила та стара шахрайка?
— Тебе тоді не було, — заперечив Гаррі. — Ти її не чула. Це було щось зовсім інше. Вона була в трансі... у справжньому трансі. І сказала, що Темний Лорд відродиться знову... величніший і жахливіший, ніж колинебудь... бо до нього повернеться його слуга... і тієї ж ночі втік Червохвіст.
Запала тиша, під час якої Рон неуважно копирсався пальцем у дірці на ковдрі з зображенням "Гармат з Чадлі".
— Гаррі, а чому ти питав про Гедвіґу? — поцікавилася Герміона. — Чекаєш якогось листа?