— Так... я теж, мабуть, залишу там усе зайве, — негайно озвався Рон. — А ти, Герміоно?
— І я, — мерщій додала вона, й вони втрьох піднялися сходами нагору.
— Що таке, Гаррі? — спитав Рон, коли вони зачинили за собою двері його кімнати.
— Хочу вам щось сказати, — почав Гаррі. — У неділю вранці я прокинувся від болю в шрамі.
Рон з Герміоною відреагували майже так само, як уявляв Гаррі у своїй кімнаті на Прівітдрайв. Герміона зойкнула й одразу почала згадувати різні книжки й пропонувати звернутися до вчителів, починаючи від Албуса Дамблдора і закінчуючи мадам Помфрі, шкільною лікаркою Гоґвортсу.
Рон стояв приголомшений. — Але ж... його там не було, правда? ВідомоКого?.. Тобто... раніше, ще минулого разу, коли заболів твій шрам, він же справді був у Гоґвортсі, чи не так?
— Я впевнений, що на Прівітдрайв його не було, — відповів Гаррі. — Але мені наснився про нього сон... про нього і про Пітера... Червохвоста. Я не все запам'ятав, але вони планували вбити... когось.
Він ледь не сказав "мене", але не захотів, щоб Герміона ще дужче перелякалася.