— Про це говоритимуть багато років, — хрипко сказав він, — така несподівана розв'язка... прикро, що так швидко все закінчилося... а... так, так, я ж вам винен... скільки?
Це Фред і Джордж перелізли через спинки крісел і зупинилися перед Лудо Беґменом з простягнутими руками й усмішками від вуха до вуха.
— РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ —
Чорна мітка
— Ви ж лише матері не кажіть, що грали на гроші, — благав Фреда й Джорджа містер Візлі, коли вони поволі спускалися сходами, застеленими багряною килимовою доріжкою.
— Не бійся, тату, — весело сказав Фред, — ми на ці гроші маємо грандіозні плани й не хочемо, щоб їх у нас конфіскували.