Усе чарівно перетворилося довкола. Засяяло безліч смарагдів на стінах і стелі, на спинці трону, і тепер справді важко було витримати цей незвичайний блиск без зелених окулярів.
Не встигли члени штабу оговтатися від подиву, як Страшило, що не розгубився, кинувся до телевізора, зробив знак Фарамантові. Вартовий Брами зрозумів і швидко вивів посла за двері: не можна було ворогові видавати таємницю чудесного ящика.
Страшило, протираючи запотіле скло телевізора, похапцем пробурмотів заповітні слова: він просив ящик показати йому чарівницю Арахну. І він її побачив.
Чаклунка стояла біля входу до печери з магічною книжкою в руках; очевидно, вона щойно прочитала заклинання, яке знімає туман. Вона мала урочистий вигляд, біля ніг Арахни метушилися гноми, а десь збоку сушився на майданчику літаючий килим.
Так, віднині не залишалося жодних сумнівів: Жовтий Туман був справою рук Арахни. І це вразило присутніх у залі, як несподіваний удар грому. З екрана долинули слова чаклунки:
— Кастальо, глянь на сонячний годинник. Минуло п'ять хвилин?