Та найцікавішою їхньою якістю виявилося те, що вони відганяли крокодилів, яких багато водилося в річці. На дерев'яні судна потвори нападали часто, і від них доводилося відбиватися стрілами й списами. Але, угледівши шкіряні кораблі, крокодили розбігалися хто куди. Напевне, їх лякав незвичний вигляд кораблів-черевиків або їм не подобався різкий запах, що відгонив від суден. Так чи інакше, а від охочих поплавати на кораблях-черевиках не було відбою.
Битва Мигунів з могутньою Арахною тривала не більш як десять хвилин. Втечу чаклунки оборонці зустріли переможними вигуками.
А чарівниця, піднявши килим у повітря і спрямувавши його подалі від цих місць, подумала: «Урфін Джюс, мабуть, мав рацію: не так воно легко підкорити своїй владі волелюбні народи. Але ми ще подивимось!..»
І вона наказала килимові нести її до Смарагдового міста. Чаклунка не знала, що, випереджуючи її, летить пташиною естафетою донесення Страшилі про все, що трапилося в долині Марранів і біля Фіолетового палацу.
НІЧНИЙ ШТУРМ
илим Арахни рухався в повітрі зі швидкістю задрипаного залізничного потяга, а чаклунка знову і знову переживала приниження, яких вона зазнала під час зустрічей з Марранами і Мигунами. Як?! Ці нікчемні крихітні людці змусили ганебно тікати її, могутню повелительку, досі переможену лише самим Гуррікапом! І, однак, доводилося визнати, що сила виявилася на їхньому боці.