Великі зміни сталися в долині Марранів відтоді, як її жителі прогнали Вогняного бога Урфіна Джюса. Розправившись із самозванцем, Стрибуни влаштували справжню революцію: вони скинули владу аристократів і перестали працювати на них. Замість колишніх жалюгідних солом'яних куренів, де тулилося простолюддя, в охайних сільцях уздовж прямих вулиць стояли невеличкі, але теплі і затишні хати. З труб курився димок: це свідчило про те, що Маррани позбулися давнього страху перед вогнем і навчилися ним користуватися.
Погано оброблені пшеничні поля вони замінили прекрасними фруктовими гаями, де дерева були обвішані спілими плодами. На схилах гір під наглядом веселих хлопчиків паслися отари корів і овець. І біля коленого сільця обов'язково був волейбольний майданчик — волейбол, спадщина Тіма О'Келлі, став національним видом спорту в Стрибунів.
Коли гігантська чорна фігура Арахни, яка стояла на горі, вирізнилася на блакитному фоні неба, в селах Марранів зчинилася тривога. Жінки і діти поховалися в хатах, а чоловіки збуджено перемовлялися.
Незабаром на дорозі, що вела до центрального поселення Стрибунів, з'явилася фігурка Руфа Білана; набундючившись від гордості, він ішов послом від злої феї. Йому назустріч поспішили Харт, Бойс і Клем, виборні старійшини Марранів. В їхніх руках про всяк випадок були важкі палиці, і Руф Білан злякався. Замість того, щоб заговорити голосно і вагомо, він, тремтячи, пробелькотів, що прийшов від великої чарівниці Арахни з вимогою до них, Марранів, визнати її своєю імператрицею і платити їй щорічну данину.
Старійшини перезирнулися, і Бойс сказав:
— Передай своїй хазяйці, що ми просимо півгодини на роздуми, а потім з'явимося до неї з відповіддю.