— А твій колишній король думає інакше.
— Він помиляється, милостива повелителько! Він помиляється, і ви скоро в цьому переконаєтеся.
— Гаразд, Руфе Білане, я беру тебе на службу. Ти будеш моїм послом з важливих доручень, і, якщо відзначишся, я тебе ще вище піднесу!
Обличчя Руфа сяйнуло радістю, і він знову почав запевняти Арахну у своїй відданості.
— Іди! — кивнула йому чаклунка, і Руф Білан вибрався з печери, задкуючи і безперестанку кланяючись.
— Ну й створіння! — презирливо мовила фея. — Цвіль! Він за найпершої зручної нагоди зрадить мене так само легко, як легко погодився служити. Але, на нещастя, я не маю з кого вибирати…