— Ти — жалюгідний черв'як у порівнянні зі мною! — з погордою вигукнула чаклунка і випросталася так, що її голова вперлася в стелю.
— Вибачте, хазяйко, — твердо заперечив Джюс, — я діяв не так вже і необачно. Першого разу в мене була могутня армія слухняних дерев'яних солдатів, а вдруге — військо з двох тисяч спритних, сильних Марранів. І обидва рази я зазнав невдачі. Хазяйко, я багато думав за останній рік і зрозумів, що не так воно легко кинути під ноги вільні народи…
— Он як, ти ще насмілюєшся читати мені мораль? — презирливо всміхнулася Арахна. — 3 твоїх слів нібито випливає, що ти не схвалюєш мої наміри і відмовляєшся мені служити.
— Так, я не схвалюю і відмовляюся! Життя мене багато чому навчило, і я хочу жити самотою доти, доки зі мною не примиряться люди, яких я образив.
— Йди, жалюгідний чоловіче, і забудь про нашу розмову! — гнівно наказала чарівниця. — Ти ще пошкодуєш про свою відмову. Адже я могла так піднести тебе!..
Урфін з поклоном вийшов. На порозі він обернувся і сказав: