— Шкода, що нема дзеркала, — зітхнув велетень. — Я хотів подивитися, як виглядає на мені ця штука…
Наступною перешкодою на шляху виявився високий кам'яний завал. Арахна чимало потрудилася, наваливши цілу гору валунів. Зусилля її виявилися марними. Велетень Тіллі-Віллі, попрацювавши годин зо три, розчистив дорогу. Нарешті гори скінчилися, фургон вибрався на рівнину, і загін зупинився, очікуючи вістей від Раміни.
МИШІ З'ЇДАЮТЬ ЧАРІВНИЙ КИЛИМ
ишача армія вже кілька днів мешкала в нірках біля кордону володінь Арахни. Вдень миші обачливо ховалися від стороннього ока, а з настанням сутінок стрункими колонами йшли вечеряти на поля чаклунки, не зачеплені отруйним туманом.
Кожного дня дозорці, які стояли у відлюдних місцях, бачили, як фея літала кудись на килимі і поверталася тільки через кілька годин. Двічі побувавши у Велетня із-за гір, Раміна знала, що чаклунка веде воєнні дії проти ворогів, але без особливого успіху. Ночами миші-розвідники пробиралися таємними стежками до сховища Арахни і поверталися з повідомленням, що килим захований у печері і до нього нема доступу.
Та ось після одного дощового дня килим під час польоту дуже змок. Його розклали просушувати на майданчику перед печерою. Там він залишився і на ніч, і з цією радісною звісткою прибула до Раміни команда розвідників.