— Все ще вдало минулося, — сказав Блек, — могло бути набагато гірше. З чаклункою треба бути обережними.
— Ми не повинні потрапляти в ями, — важно заявив Страшило. — Яма — погана штука, а рівне місце — дуже добре. Якщо весь час їхатимемо по рівному, ми ніколи не провалимося в яму.
Всі погодилися, що Страшило має рацію, але, на жаль, його порада не допомагає розрізняти замасковані пастки.
Наступного дня загін зупинився на нічліг у долині, на березі глибокої річки. Чарлі Блек, Енні, Дін Гіор, Фарамант, Бориль, Тім, що залишився ночувати у фургоні, спали, натомлені дорожньою тряскою. Тільки Страшило і Залізний Дроворуб, котрі не знали, що таке сон, розмовляли, а тема їхньої розмови впродовж багатьох років була одна і та сама: що краще — мозок чи серце.
Під час палкої суперечки друзі почули, як десь оддалік щось глухо гепнулося, і в ту ж мить земля здригнулася.
— Десь стався обвал, — зауважив Дроворуб і продовжував доводити, що коли в людини любляче серце, їй мозок не потрібний.