— Що це означає? — спитав здивований велетень.
— Це означає, що я вже не сидітиму в твоєму череві йг не обтяжуватиму тебе своєю нікчемною персоною.
— А це вже дарма, — засмутився Тіллі-Віллі. — Ваша вага для мене немов пушинка, а крокувати дорогою без могс водія і, наважуся сказати, наставника і друга буде дуже сумно! «Ні з ким і слівцем перекинутися. Прошу вас, шановний Лестаре, зайняти своє місце!
Механік задоволено усміхнувся і поліз у кабіну.
Розумовий розвиток велетня пішов віднині швидко, але це обходилося дуже дорого його наставникові Лестару. Вдень Тіллі-Віллі крокував за фургоном, а вночі в нього було доволі часу для роздумів, і він не давав механікові спочинку. Запитання сипалися одне за одним, як у трирічної дитини, і їм не було кінця.
— Що таке сонце і чому воно ходить по небу?