— Влучно сказано, клянусь айсбергами! Але знаєш що, чоловіче, років через три-чотири я знову приїду в ці краї, а ти за цей час підростеш, і я візьму тебе відразу матросом.
Така обіцянка не дуже влаштовувала Тіма, він зібрався сперечатися і далі, як раптом увагу далекозорого моряка привернула темна цятка у вечірньому небі. Вона швидко збільшувалася, наближаючись, і небавом перетворилася в силует дивних обрисів. На фоні призахідного сонця можна було розрізнити потворну голову з гребенем на довгій шиї, обабіч тулуба змахували величезні крила, а на спині виднілася невеличка клітка.
— Дракон, клянуся морською безоднею, це дракон! — закричав Чарлі. — Абсолютно такого ж ми з Еллі бачили в печері, коли йшли підземним ходом!
— І це може бути тільки Ойххо! — в захваті скрикнула Енні.
— Звичайно, Ойххо! — підтвердив Тім. — Лише він знає дорогу до Канзасу!
Дракон, полискуючи жовто-білим черевом, описував великі кола пад моряком, що підскочив, і дітьми. Чиясь голова в гостроверхому капелюсі притиснулася до прутів кабіни і розглядала людей.