Годі було чекати, щоб Мигуни, позбавлені ватажка, змогли захистити палац. Урфін захопив його без найменшого опору. Свою буйну армію Урфін до палацу не впустив, щоб вона не зіпсувала внутрішню обставу. Командирів він розмістив у надвірних будівлях, а первосвященикові Крагу дісталася залізна клітка, в якій чаклунка Бастінда колись тримала полоненого Лева. Краг визнав приміщення дуже затишним, хоча й трохи тіснуватим.
Рядові розташувались на відкритому повітрі, на ніч вони вкривалися ковдрами, награбованими у Мигунів.
Залізного Дроворуба відвели до глибокого льоху. Полонений богатир лежав у вологому кутку і скрушно думав:
«Що ж воно буде далі? Чи вдасться Страшилові захистити Смарагдове місто, чи він, як і я, стане бранцем жорстокого загарбника?..»
ПОСЛУГИ ЧАРІВНОЇ СКРИНЬКИ
трашило збирався вирушити в країну Мигунів. Звичайно він подорожував у паланкіні, який несли дуболоми, тепер наймиліші і найсумлінніші робітники в Смарагдовій країні. Перед правителем стояв Довгобородий Солдат, якому Страшило віддавав останні розпорядження на час своєї відсутності.