— Я виконую наказ Великого Гудвіна, — говорив добряга, — і виконуватиму його, аж поки мене закопають у землю. Але й мій наступник робитиме те саме…
А колишній фельдмаршал Дін Гіор знову стояв на посту, на високій вежі і, заглядаючи в люстерко, розчісував золотим гребінцем свою знамениту бороду. І коли він з приємністю це проробляв, відвідувачі могли свистіти й кричати йому цілу годину, щоб він опустив підйомного моста: Довгобородий Солдат нічого не бачив і не чув.
І ось Страшило надумав затіяти яке-небудь велике діло, щоб не нудити більше світом. Замкнувшись у Тронній залі, він заходився думати. Його думи були такі напружені, що голова роздулася до потворних розмірів. Голки й шпильки, які висунулися з неї (їх підмішав до висівок Гудвін, щоб мізки були гостріші), зробили голову Страшила схожою на величезного їжака.
І нарешті в багатомудрій голові Страшила народився дивовижний план: він поклав собі перетворити Смарагдове місто в острів! Коли він поділився своїм задумом з Діном Гіором і Фарамантом, ті вирішили, що володар з'їхав з глузду.
— Аніскілечки, — заперечив Страшило. — Не знаю, чи відомо вам, що островом називається частина суші, оточена з усіх боків водою. Мені казала про це Еллі, коли вчила мене ге-о-гра-фі-ї. Наше місто не може піти до річки, щоб вона його оточила, бо міста не ходять. Зате річка до міста прийти може: вона тече. Я накажу викопати довкола міста канал, і річка Аффіра, яка постачає нас водою, його наповнить.
По цій довгій мові Страшило зупинився перепочити. Слухачі дивилися на нього з великим подивом. Фарамант спитав: