Урфін з фальшивим натхненням вигукував:
— А ти глянь, як живе князь Торм! Як живуть Венк, Грем та інші!
— Таких небагато, — заперечував Карфакс. — А величезній більшості стало жити набагато гірше.
— Не все ж зразу! — відбивався Урфін. — Дійде черга й до інших.
— Я все менше вірю тобі, — скрушно зауважував шляхетний птах. — Князь і його радники купаються в розкоші тому, що на них працюють тисячі людей.
Аби не сперечатися з орлом, Урфін намагався рідше потрапляти йому на очі. І в долині Марранів справи й далі йшли так, як намітив хитромудрий честолюбець.