Оповісник Еот Лінг оголосив Стрибунам, що предмети, якими працюватиме їхній володар, священні, їх надіслав великому Урфінові володар небес Сонце, і доторкатися до них без дозволу бога — великий гріх.
Урфін заходився робити одвірки для дверей та лутки для вікон, витесував бантини для стелі й крокви для даху, вистругував віконні рами. Робота кипіла в його майстерних руках тішачи його, адже він стільки років не брався за сокиру й долото. Ото було б і забути Урфінові про марнославні плани. Але він пригадував, з якою ганьбою його випровадили із Смарагдового міста, як зневажливо до нього поставились коли з'ясували, що він уже не може завдати шкоди.
І Урфін похмуро шепотів крізь стиснуті зуби:
— Ворогам не буде пощади! Помста помста!..
А довкола Урфіна юрмилися шанобливі глядачі й милувались його виробами Все, що було пов'язано із столярною роботою свист рубанка по дошці, цюкання долота, дзижчання пилки, все видавалося Стрибунам якимсь дивом, сотворити яке під силу тільки божеству.
Князь Торм страшенно зрадів, коли вогняний бог дозволив йому стругонути кілька разів рубанком. Він зібрав стружки, які впали на землю, і урочисто відніс до свого куреня, як знак божої милості.