І матове скло відразу засвітилось, у ньому з'явилась дорога, а по дорозі йшли Дроворуб і Страшило в оточенні варти.
— А й справді! — вигукнула Енні. — Їх переводять до іншої в'язниці.
Підтримуваний Дроворубом, Страшило ледь плентав, ноги його підгиналися, голова хилилась на груди. Видно було що він геть знесилів.
Не набагато краще почувався і Дроворуб. На віть у телевізорі було чутно, як порипують його давно не змащені суглоби.
Енні бачила Страшила вперше, але вона так добре знала його з розповідей сестри, що тепер дівчинці здавалося: вона багато-багато разів сиділа поряд з ним, торкалась його неслухняних м'яких рук, голубила розумну, напхану висівками голову…
— Бідний, бідний, — прошепотіла Енні крізь сльози, — що вони з тобою зробили?!