Коли Енні й Тім прилаштували лисячого короля на спину Цезареві, Артошко висунув голову із схованки і обурено дзявкнув. Але, одержавши від Тіма болючого щигля по носі, пес затямив, що не завжди доречно голосно проявляти свої почуття.
Сховавшись у торбу, він тихенько бурчав:
— І чого б то так носитися з тим задавакою? Хай би він був хтозна який король, обов'язок будь-якої порядної собаки гнати його, не шкодуючи сил…
Мули неквапливо рушили, а свита короля побігла слідом. Королеву люб'язний Тім влаштував на спині Ганнібала.
Тонконюх XVI показував Енні дорогу поміж густої мережі стежок, які перетинали ліс. Дівчинка й король розбалакались.
— Скажіть, ваша лисичність, скільки ви маєте підданих? — запитала Енні.