— Ну що ж, треба рушати, — сказав Тім. А сам подумав, що при потребі без жалю віддасть за Енні життя.
— Так, стоячи на місці, вперед не просунешся, як каже мудрий Страшило, — погодилась дівчинка.
З розповідей сестри Енні знала багато висловлювань Тричі Премудрого Правителя Смарагдового міста.
Діти поїхали ступою. Скакати учвал було небажано: копита мулів зіб'ють густі хмари пилу, та й скакуни надто глибоко в в’язнутимуть у піску. Тварини повільно потрюхикали підтюпцем, але коли Енні за півгодини озирнулася, край лісу ледь виднівся на обрії Мули, заряджаючись на ходу, залишали позаду милю за милею, а в Енні в голові засіла одна важлива думка: як уникнути страшних чорних каменів Гінгеми.
Від сестри Енні знала, що зла фея Гінгема задовго до смерті оточила Чарівну країну уламками скель, наділивши їх таємничою силою притягувати до себе все, що рухається. Біля такого каменя ледь не залишилися навіки Еллі і Чарлі Блек, бо камінь полонив сухопутний корабель і не відпускав від себе подорожніх далі ніж на сотню кроків. Моряк і дівчинка загинули б у пустелі, якби їх не врятувала ворона Karra Kapp. Це вона, випущена на волю вернулася з гроном чудового винограду, який вбивав силу каменя.
Звичайно, за минулі роки чародійство каменів могло припинитися чи ослабнути, проте ліпше було не ризикувати.