дного серпневого ранку Енні і Тім О'Келлі попрощалися з рідними і рушили в дорогу, їхнє спорядження було продумане до дрібниць, у цьому особливо Допомогла досвідчена мандрівниця Еллі.
Запас провізії було складено у подвійні шкіряні торби, перекинуті через спини мулів. Діти взяли рюкзаки з найнеобхіднішим у дорозі: там було покладено по зміні білизни, мило, зубні питки і порошок, ножі, виделки, інший дорожній дріб'язок. Через плече Енні висіла підзорна труба, яку подарував Еллі одноногий моряк Чарлі Блек. На лівій руці у кожного з дітей був компас, а на правій — годинник. У Тіма в сумці лежав спущений волейбольний м’яч. Річ у тім, що хлопчисько вирішив навчити Жуванів і Мигунів шляхетної гри у волейбол. Тім був прекрасний гравець, і його приймали в команду навіть старші діти. До того ж Тім був озброєний: на поясі висів міцний кийок з потовщенням на кінці.
З торбинки, притороченої до сідла Енні, визирала Артошкова мордочка. Чорні песикові оченята весело поблискували, він був страшенно задоволений подорожжю Коли йому набридало сидіти в торбі він уривчасто дзявкав, його спускали додолу, і він біг за мулами.
Джон Сміт проводжав дітей на руденькій кобилці Мері, Ганнібал і Цезар йшли дуже повільно, проте фермерська конячина ледь встигала за могутніми мулами, зарядженими сонячною енергією.
— Добра худібка, що й казати, — бурчав задоволений Джон. — Таких би запрягти у плуга, вони за день бозна-скільки акрів переорють…
Ніби розуміючи фермерові слова мули невдоволено поводили довгими вухами.