— Не зрозумів.
— Не зрозумів, значить?— чудовисько підняло голову. Очі в нього загорілися, як у кота.— Мій портрет, гостю, висить у тіні. Я його бачу, але я ж бо не людина. Принаймні, зараз. Людина, щоб роздивитися портрет, підійшла би ближче, швидше за все узяла б свічку. Ти цього не зробив. Висновок простий. Але я питаю без натяків: ти людина?
Геральт не відвів погляду.
— Якщо ти так ставиш питання,— відповів він після недовгого мовчання,— то не зовсім.
— Ага. Імовірно, я не вчиню безтактності, якщо запитаю, хто ж ти в такому разі?
— Відьмак.