— Та ні. З'явилися, коли це виросло. Морда, значить. Сам не знаю, звідкіля вони узялися, але будинок виконує все, чого не захочу. Нічого особливого. Так, дріб'язок. Умію начаклувати їдло, випивку, одежу, чисту постіль, гарячу воду, мило. Будь-яка баба зуміє й без чаклунства. Відчиняю й замикаю вікна й двері. Розпалюю вогонь. Нічого особливого.
— Ну нічого-нічого, а все ж… А ця… як ти сказав, морда, давно вона в тебе?
— Дванадцять років.
— Як це вийшло?
— А тобі не однаково? Краще налий ще.
— Із задоволенням. Мені ж бо однаково, просто цікаво.