— Що?
— Фізично.
— От тобі й на! А психічно? Щодня на сніданок цеберку крові? Людське стегенце?
— Та ні! Як би це пояснити... Вона буде на рівні... ну, десь трирічної-чотирирічної дитини. Тривалий час потребуватиме піклування.
— Це ясно. А... чи не може все те до неї повернутися з часом?
Відьмак мовчав.