— Обережніше, Велераде,— цитьнув на нього Остріт.— Про упирицю кажи що хочеш, але Адду не зачіпай. У присутності короля ти не такий хоробрий.
— Чи пощастило комусь урятуватися від неї?— спитав відьмак, не звертаючи особливої уваги на слова вельможі. Сегелін і Остріт перезирнулися.
— Так,— сказав бородань Сегелін.— На самому початку, років шість тому, вона кинулася була на двох солдатів, що вартували біля гробниці. Одному пощастило втекти.
— І ще був один,— утрутився Велерад.— Мельник, на якого вона напала за містом. Пригадуєте?
4