— А хіба ні?
Якусь мить Ренфрі здавалася беззахисною і надломленою. І дуже сумною.
— Не знаю, Геральте,— шепнула вона, потім риси її обличчя знову озлобилися.— Та й звідки мені, чорт забирай, знати? Якщо я уколю собі палець, йде кров. Щомісяця теж ... ну сам розумієш. Переїм — болить живіт, а переп'ю — голова. Якщо мені весело — я співаю, якщо сумно — лаюся. Якщо когось ненавиджу — вбиваю, а якщо ... А, чортівня, досить. Твоя відповідь, відьмаче.
— Моя відповідь така: ні.
— Ти пам'ятаєш, про що я говорила?— запитала вона після недовгого мовчання.— Є пропозиції, які не можна відхилити, наслідки бувають страшними. Я тебе серйозно застерігаю, моя пропозиція належить саме до таких. Подумай як слід.
— Я подумав як слід. І постався до мене серйозно, тому що я теж застерігаю тебе серйозно.