— Що тут відбувається, чорт забирай?! Не можна на хвилину одних залишити?
Геральт дуже повільно повернувся і зустрівся поглядом з очима кольору морської хвилі.
Вона була майже одного з ним зросту. Солом'яне волосся було підстрижене нерівно, трохи нижче вух. Вона стояла, спираючись однією рукою об двері, в облягаючому оксамитовому каптанчику, перетягнутому ошатним поясом. Спідниця була нерівною, асиметричною — з лівого боку доходила до щиколотки, а з правого відкривала міцне стегно над халявою високого чобота з лосиної шкіри. На лівому боці висів меч, на правому — кинджал з великим рубіном в оголів'ї.
— Оніміли?
— Це відьмак,— буркнув Ногорн.
— Ну то й що?