Фальвік, стримуючи оскаженілого Тайлеса залізною хваткою, поклонився, дзвякнувши панциром. Потім подивився в очі відьмакові. Відьмак не посміхався. Фальвік перекинув через плече карміновий плащ.
— Це був не останній наш візит, поважна Неннеке,— сказав він.— Ми повернемося.
— Саме цього я побоювалася,— холодно відповіла жриця.— На біду.
Менше зло