— Аякже! І кінних, і тих, що на деревах сидять. Вони тепер очей з плавнів не зводять.
— А як з лящівцями та воїньцями? — запитав дід Овсій. — Теж повідомив?
По Олешковім обличчі промайнула тінь збентеження.
— Ні, — чесно визнав він. — Не встиг.
— Він не встиг, — зневажливо пирхнув дід. — А ті половці, може, саме до них і підкрадаються.
Олешко почухав потилицю — що тут скажеш?
— А ще хлопці, коли перебралися з-за Сули, завважили, ніби в одному місці земля якось дивно задвигтіла, — натомість повідомив він.
Дід Овсій нахилився вперед.