Воїн уважно слухав Вітька. Скидалося на те, що йому теж не все було зрозуміло з мови полоненого. Нарешті помахом руки він зупинив Вітька.
— Все ясно, — сказав він. Точніше, Вітько здогадався, що саме це сказав воїн. — Ти прийшов у країну зі Змієвої нори.
— З якої Змієвої? — щиро здивувався Вітько. — Ніякої Змієвої нори я не знаю.
— Зате знаю я, — відказав воїн. — І бачив. Саме через цю нору, — він кивнув у бік гірки, — я щойно пробрався з нашого у ваш світ. Той Змій так лютував, аж земля здригалася.
— То, мабуть, був вертоліт, — висловив здогад Вітько.
— Це що — так звати твого Змія? — здивувався воїн.
— Та ні... Це вертоліт, та й годі. Ним літають.
Глузлива посмішка промайнула на обличчі воїна.