Проте кому вони належали, хто тут бився і з ким — цього ніхто з воронівців не знав. Щоправда, колись історією Городища займався місцевий учитель Семен Пилипович Врадій. Але він уже давно помер, а його сім'я кудись переїхала.
— Треба ту сім'ю розшукати, — запропонував Ігор Мороз. — Може, хоч якісь папери у них залишилися.
— От-от, — згодився Колько Горобчик. — А поки що давайте подумаємо, де будемо збиратися.
— Звісно, де, — втрутився Вітько Бубна. — У школі, де ж іще!
— Краще в клубі, — запропонував Ванько Федоренко. Його батько працював там кіномеханіком.
— Пхе, — скривився Горобчик.— Це все нецікаво. Нам би знайти щось інше. Таке... Якесь історичне або й доісторичне місце. Печеру б якусь вирити, чи що.
— А навіщо її рити? — здивувався Вітько Бубна. — Он у Чортовому Яру ними хоч греблю гати!
— Це ти гарно придумав, — похвалив його Горобчик і подався додому. Там він заліз у інтернет і заходився розшукувати відомості про їхню Воронівку. Та оскільки нічого путнього знайти не вдалося, він подався до сільської бібліотеки, де, кажуть, зберігалося кілька старовинних книг з історії.