Проте дід у відповідь скрутив йому велику дулю.
— Нізащо постраждав, — поскаржився згодом Олешко Вітькові. — Слово честі, я до тих ягід навіть близько не підходив!
— Але ж твої сліди там були, — заперечив Вітько. — Я своїми очима їх бачив... Слухай, а може, хтось уночі взувся в твої чоботи, коли ти спав, га?
— Може, — легко згодився Олешко і скуйовдив волосся на Вітьковій голові. — Все може бути.
Ведмідь, що вміє розмовляти
Увечері дід Овсій довго зітхав і скаржився на здоров'я.
— А найгірше, Мирку, те, що уночі кепсько став бачити, — зітхав він. — Справжня тобі куряча сліпота напосілася. Стовбура угледю лише тоді, коли втелющуся в нього лобом.
Дід змовк. Мабуть, уявляв, як це в нього виходить.