Солдати на чолі з червонопиким капралом повели полонених, а Кагги-Карр полетіла підкріпитися на своє пшеничне поле. Та ба! Це поле їй більше не належало.
Ворона побачила, що два десятки чоловіків і жінок вже збирають там урожай під наглядом фіолетових солдат.
Сердита Кагги-Карр полетіла до лісу і там якось погамувала голод.
Наступного ранку вона вже чатувала на карнизі палацу, очікуючи, коли полонених приведуть до тронної зали.
Залізний Дроворуб і Страшило знову відповіли Урфіну Джюсу рішучою відмовою.
Третього дня невільники знову постали перед розлюченим диктатором.