Руф Білан прочинив хвіртку. І тільки-но Залізний Дроворуб ступив у темряву арки, як із його рук висмикнули сокиру, а тулуб миттю обплутали мотуззям. Після недовгої, але жорстокої боротьби Залізного Дроворуба звалили на землю й зв'язали. Кагги-Карр з пронизливим вигуком: «Зрада!» встигла вислизнути з рук дуболомів й злетіла на мур.
Вона бачила, як обеззброєного Дроворуба зі скрученими назад руками повели до палацу.
Городяни дивились на нього з жалем і співчуттям крізь прочинені вікна.
Ворона здалеку спостерігала за цією сумною процесією. Вона вмостилась на карнизі палацу, біля прочиненого вікна тронної зали, звідси їй було видно й чути все, що там відбувалося.
Урфін Джюс у розкішній мантії сидів на троні, прикрашеному смарагдами; його похмурі очі під зрощеними бровами переможно сяяли. Малочисельна купка придворних тіснилась біля трону. Вздовж стін зали, наче статуї, вишикувались жовті й зелені дерев'яні солдати.
Ввели Залізного Дроворуба; він ішов спокійно, і візерунчастий паркет задвигтів під його важкими кроками. Позаду двоє солдатів тягли здоровенну сяючу сокиру.