аступного дня вулицями міста знову пройшов глашатай. Він оголосив, що хто з жителів Смарагдового міста побажає служити всемогутньому Урфіну Джюсу, буде люб'язно прийнятий ним і одержить посаду при дворі.
Бажаючих виявилося небагато. Крім Руфа Білана, знайшлось лише кілька чоловік такого ж гатунку — найбільш неповажаних у місті людей.
Руф Білан одержав посаду головного державного розпорядника, та коли він нагадав правителеві обіцянку щедро винагородити його золотом, Урфін Джюс дуже здивувався. Очевидно клоун, щось наплутав, бо нічого такого йому не доручали говорити.
Решта, хто перекинувся на бік Урфіна Джюса, теж одержали посади розпорядників і наглядачів… Але їх було замало, щоб створити пишний двір, про який мріяв Урфін Джюс. Даремно він посилав посланців до колишніх придворних Страшила. Ті, хоч і звикли стовбичити цілими днями у палаці, вести там пусті балачки й глузувати з нижчих станом, однак на запрошення Урфіна Джюса не відгукнулись.
Нових придворних усі зневажали. Та найбільше презирство і навіть ненависть заслужив Руф Білан, бо стало відомо про його зраду.
Відтоді він відважувався ходити містом лише з охороною, у супроводі двох дуболомів. Довелося виділити проводирів й іншим радникам.