Урфін Джюс підхопився і кинувся навтікача від муру, за ним по п'ятах біг палісандровий генерал. Цього виявилось досить. Побачивши, що полководці дають драла, дуболоми негайно повернули й побігли за ними.
Наштовхуючись один на одного, збиваючи один одного з ніг, перескакуючи через повалених і кидаючи геть кийки та шаблі, мчали капрали, рядові, позаду з ревінням скакав наляканий Топотун, Усіх їх супроводжував оглушливий регіт Довгобородого Солдата.
Військо зупинилось далеко від мурів міста. Урфін Джюс розтирав плече і сердито лаяв генерала за боягузтво, а той виправдовувався тим, що його тяжко поранено, й обмацував розбиту палісандрову голову.
— Ви ж бо теж відступили, повелителю, — правив Лан Пірот.
— Ну й довбня, — обурився Урфін Джюс. — Я вашу голову залатаю, відполірую, і вона буде, мов новенька, а коли мені голову проб'ють — то це смерть.
— А що таке смерть?