Та дуболом не став вислуховувати наказ до кінця. Він зрозумів, що з якоїсь причини, до якої йому — жовтому номерові десять — байдуже, він повинен передати вперед цей удар. І зі словом «Передай!» він стусонув палицею у спину жовтого дев'ятого солдата. Але його удар вийшов дещо сильнішим, аніж генеральський.
— Передай! — крикнув жовтий дев'ятий і тицьнув жовтого восьмого так, що той аж похитнувся.
— Передай, передай, передай! — лунало колоною, й удари частішали і сильнішали.
Дуболоми розпалилися. Кийки лупцювали фарбовані тіла, деякі солдати падали…
Минуло чимало часу, перше ніж Урфіну вдалося навести лад, і пошарпане дерев'яне військо вибралося на галявину поміж кущів, де було влаштовано привал.
Після перепочинку Урфін Джюс повів армію далі на північ.