Голови Жуванів хиталися від нестримного плачу, а дзвіночки під капелюхами весело закалатали. Цей передзвін зовсім не відповідав сумному настрою Жуванів, тож вони зняли капелюхи й повісили їх на спеціальні кілочки біля ґанків.
Урфін наказав усім розійтися по домівках, але затримав ковалів, звелівши їм викувати шаблі для капралів та генерала й добре нагострити їх.
Щоб ніхто із мешканців Когиди не встиг попередити Према Кокуса про небезпеку нападу, Урфін Джюс наказав дуболомам оточити село і нікого з нього не випускати.
Урфін Джюс вигнав усіх з будинку старости і ліг спочивати, поставивши біля дверей вірного ведмедя.
Спав Урфін довго, прокинувся увечері і пішов перевіряти варту.
Те, що він побачив, неабияк здивувало його. Генерал, капрали і солдати були. на своїх місцях, але всі прикривалися лапатим зеленим листям та гіллям.